Сценарій народознавчої зустрічі "Україна - мила сторона"
1.
Добрий день, бабусю, дорога моя!
Це для тебе сонечко лагідно сія…
І ласкою повняться
рученьки твої,
Я люблю твій голос –
теплий, дорогий.
2. В нім землі моєї срібні голоси
Дружби і любові, добра і
крави
Назбираю в лісі квітів
сон-трави,
Дорога бабусю, літ до
100 живи,
У моєму серці – слід
твоїх пісень
І кажу: «Добридень!
Добрий тобі тобі день!»
Вч. І справді, ви тільки вслухайтеся:
«Бабусенька! Бабуня-солодуня!» Які ніжні ці слова! А чому?
1. А тому, що бабуся – це мамина або татова мама, отже вона прожила на світі
удвічі більше, як наші тато чи мама.
2. Бачила у житті удвоє більше. І ми,
мабуть, удвоє дорожчі для неї, бо ми – дитина її дитини.
3. Бо ми – її онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко.
4. Бо ми – її пташенятко, ластів’яткочи козенятко.
Вч. Так, діти, все це правда. А дбає про
вас бабуся тому, що ви – її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти
– це діти, а справжні діти – це онуки».
І ось сьогодні на свято до своїх
онучат білими невтомними голубками злетілися ваші бабусі. А не всі ж вони
живуть у нашому містечку. Бабуся завжди рада зустрічати свою родину у своїй
домівці.
А ось дівчатка визвалися порядкувати у
бабусиній світлиці.
1. Я залюбки випрасую всі її рушники,
сорочки, скатертини. У бабусі така незвичайна праска. Але мені зовсім не важко нею
працювати.
2. Поки нема бабусі, я напряду для неї
чимало ниток, щоб їй вистачило наткати багато полотна.
3. А ті нитки я змотаю у клубки.
Колесо швидко крутиться і мені так подобається перемотувати нитки.
4. Уже світлиця прибрана, кругом
чисто, все складено на свої місця. Це взуття, мабуть, було у неї святкове
(приміряє взуття). Як легко у них танцювати.
5. А йдіть-но, дівчатка, сюди.
Погляньте, що це у світлиці стоїть. (несуть скриню). Та це ж скриня.
Всі. Ой, скільки тут всього.
Вч. А чи знаєте ви, що таке скриня?
Колись, діти, у кожній хаті була скриня. І в цих скринях мами ваших бабусь,
бабусі ваших бабусь зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю, а що
саме, ми зараз подивимось. (Вчитель
відкриває скриню).
Усі. Рушник.
(Слайд 2)
Вч. Так, діти, це рушник. Оздоблений
квітами, зірками, пташками. Скільки він промовляє серцю кожного з нас. А що ви
знаєте про рушник?
1. Від сивої давнини, і до наших днів, у радості і горі рушник – невід’ємна
частина нашого побуту, його можна порівняти з піснею.
2. Без рушника, як і без пісні неможливе народження, одруження, зустріч
гостей.
3. Після закінчення жнив хліборобів зустрічають з хлібом-сіллю на рушникові.
(Підносять каравай)
Вч. Молодці. Ви багато знаєте про
рушник. І яку треба виконати роботу, щоб його створити.
І зараз дівчатка покажуть вам, як вишивають
рушник.
Пісня-гра «Вишивання рушника»
Взяли нитки ми та голку
Ршник вишиваємо,
І барвисту пісеньку
Весело співаємо.
П-в
Смужечка до смужечки
Малюнок до малюнку.
Подивись на рушничку
Еселі візерунки.
Взяли нитки ми та голку
Квіти вишиваємо,
І барвисту пісеньку
Весело співаємо
П-в
Взяли нитки ми та голку
Листя вишиваємо
І барвисту пісеньку
Весело співаємо.
П-в
Взяли нитки ми та голку
Птахів вишиваємо
І барвисту пісеньку
Весело співаємо
П-в
Взяли нитки ми та голку
Рушник вишиваємо
І наших бабусь
На святі вітаємо.
Вч. Заглянемо до нашої скрині. А ось
подивіться. Це сорочка. (Слайд 3)
А що ви знаєте про
сорочку?
1. Довгими зимовими вечорами вишивали
дівчата не тільки рушники, а й сорочки.
2. Сорочки вишивали і матері своїм
синам, а коли син вирушав у далеку дорогу, то сорочка служила йому оберегом.
Вч. І на де-кому із вас вишиті сорочки,
а хто їх вам вишивав?
(Вчитель виймає їз скрині віночок)
Вч. А що це в мене?
-
Віночок.
Вч. А які бувають віночки?
1. Вінок – це символ добра і надії.
2. Віночок – це сплетене коло з квітів,
листя, гілок.
3. Є вінок лавровий (Слайд 4), його одягають на
голову переможцям.
Вч. Є весільний вінок, український вінок (Слайд 5)
1. А мені бабуся розповідала, що дівочий вінок має бути з живих квітів. Усі
вони мають цілющі властивості.
(Пісня «Ти пливи, пливи, віночку»)
Вч. А ще в нашій скрині зберігається
пучок ось цих червоних ягідок. Це – калина.
1. Так, це калина, ще один символ України. А окрім того це цілюща рослина. Про
неї складають легенд, заспівано багато пісень.
(Пісня «Ой, є в лісі калина»)
Вч. А ще вам діти розкажуть, що там ще
зберігається.
1. А ще в нашій скрині є барвінок – це символ хлпця, символ крави. Барвінок –
рослина добра.
2. Пучечки барвінку вішають над дверима і вікнами, щоб злих духів не пускати у
дім.
3. А цей пучок колосків називають дідухом. (Слайд 7).
На святий вечір його виймали зі скрині і ставили на стіл, за яким вечеряли.
(Вчитель виймає пучок верби)
Вч. А що це за прутики. Це вербові
прутики. Їх освячують у церкві у Вербну Неділю і зберігають у хаті, як оберіг,
від грому.
Вч. А я ще знаю, що їх Святий Миколай
приносить і кладе під подушку неслухняним дітям.
-
Діти, а ви буває, що не слухаєтесь свою бабусю, маму,
тата, дідуся.
-
Так.
-
А осб хлопці підслухали розмову своїх бабусь, котрі
бідкалися на своїх онуків. Одні не хотіли їсти, інші ліжко застелити, ті –
допомагати бабусі.
-
І так жартують наші хлопці із частушками.
Я підніс бабусі сумку
І дістав жувальну гумку.
А як сіли у маршрутку
Праліпив бабці на куртку.
Олег бабусі помагав
Всі гриби в гаю зібрав.
А грибочки ті грибки
У біленькі крапочки.
Якось стаса попросили
Полісти швидко на чердак.
Вибачатье, баба Таміла,
Я вам зовсім не батрак.
Бабусі пироги я пік
В тісті кухня і наш кіт,
Гусак, собака і ворота,
Бабусині новенькі боти.
Для бабусеньки ретельно
Я дарунок готував.
З тюлі нової, що в спальні
Квіти всі повирізав.
Вч. Ми вдячні нашим бабусям, що вони
зберегли ці скарби для нас. А ще за те, що вони у нас є.
1. Я своїй бабусі пісню заспівю
Вона для мене – сонечко
й краса,
Подібної до неї я не
знаю,
Коли б зшукав всю землю
й небеса.
2. Моя бабуся, гарна й мила
Вона – найкраща від усіх
людей
І хоч вона вже трохи
посивіла,
Але так щиро любить нас
– дітей.
3. Свою бабусю знаю
Я з давніх-даніх пір,
Її обличчя любе,
Її ласкавий зір.
Замислиться бабуся
Зажуриться на мить
І знов, дивись,
сміється,
Ласкаво гомонить.
4. Я слухаю бабусю
І вся, мов уві сні
Розуні, ніжні руки
Умілі та міцні.
Вч. Коли ми були маленькі, бабусі,
колихаючи нас, співали нам колискови. А сьогодні ми заспіваєм її нашим бабусям.
(Колискова «Тихо-тихо спить бабуся»)
Вч. Сивина. Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси.
І кожна сива волосинка говорить про те, що не завжди їх слухалися їхні онучата.
І боліло у бабусі сеце за нас, за наших мам і тат і волосинки сивіли.
1. Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на низ розтане
Лоскотливий іній
срібний,
мов химерні візерунки
На замерздій з ночі
шибі.
Вч. Свято наше закінчується, але не закриється ніколи бабусина скриня,
(Слайд 8) з якої ми постійно будемо чекати мудрість,
любов до рідної демлі, до свого народу.
Чудовий проєкт... Дякую...
ОтветитьУдалить