Читаємо В.О. Сухомлинського

Інтерактивні вправи

Твори Василя Сухомлинського В. Сухомлинський "Восени пахне яблуками"

Інтерактивний плакат

Тема: За добро добром платять.

Мета: Популяризувати твори В.О.Сухомлинського,формувати духовні цінності 

            учнів,    розвивати навички аналізувати,узагальнювати, робити висновки.

             Заохочувати творчу активність учнів. Виховувати високі моральні

            якості: доброту,щирість, співчуття.

Обладнання: Портрет В.О.Сухомлинського, круг та промінці на прищепках,   

            скринька доброти, квіти на паличках, сердечка, ляльковий театр,макет «терези».

Хід уроку.

І.Організація класу.

ІІ. Релаксація.  Добра людина схожа на ясне сонечко, тому що всіх вона може

зігріти  своєю любов’ю, турботою, ласкою. Тож будьте такими сонечками, даруйте людям радісну посмішку,тепло, любов. І тоді світ навколо стане теплішим і добрішим.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

     1. Вступна бесіда.

     З чим порівняти нам добру людину?

     З небом безмежним в погідну днину,

     З сонцем,що сяє і всіх зігріває .

     З ніжністю мами, що нас обіймає.

-         Як ви думаєте? З чим іще можна порівняти добру людину.

Бібліотекар. Якщо людина добра, то з нею хочеться говорити сміятись, частіше спілкуватись. Ось такою надзвичайно доброю людиною був В.О.Сухомлинський.

   Це - український письменник, вчитель. Його творчість сповнена любов'ю до природи, до рідного краю, до людей.

  Героями його творчості найчастіше виступають діти. Написані вони в процесі безпосереднього спілкування з дітьми, під час екскурсій, прогулянок, бесід.

ІV. Оголошення теми і мети уроку.

Діти, сьогодні ми з вами поговоримо про добро. І як торкається цієї теми В.О.Сухомлинський у своїй творчості.

V. Вивчення нового матеріалу.

   1. Бібліотекар. Ми познайомимося з творами учителя, письменника і просто доброї людини В.О.Сухомлинського. знайомство з цими оповіданнями допоможе нам краще

Зрозуміти слово «доброта».

Врятував сонечко

    Це було влітку. Цілий день пекло сонце, а потім насунулись чорні хмари 

Пішов дощ. Під високою гіллястою шовковицею сидів Василько. Він не боявся зливи. Його захищало від неї густе листя.

 Під шовковицею було сухо. А поруч текли струмки. Василько побачив, як один струмок поволеньки почав заповнювати невеличку заглибинку.

 Утворювалось озерце.На середині цього озерця був маленький острівок. Води все прибувало й прибувало. Ось-ось затопить острівець, і раптом Василько побачив на острівці маленьке червоне сонечко.

Воно бігало з одного краю острівця до другого. «Чому ж воно не летить,»-подумав Василько. Йому стало жаль сонечка. Острівець ставав усе менший. Ось він такий як п’ятачок.

Ось він уже не більше копієчки. Сонечко сиділо непорушно. Василько побіг під дощ. І зразу ж змок до нитки. Та він устиг урятувати сонечко.

2.Робота із скринькою доброти.                  

У вас в руках маленькі сердечка.              

Напишіть на них,

 яке добро ви хотіли б зробити.

 І покладіть його до скриньки.

5.Складання павутинки  слова «добро».                                                                          Добро

                    чуйність         людяність                 щедрість              підтримка

 6.Вправа «Терези»

Бібліотекар. Щоб перемогти зло потрібно більше робити добра.

На одну шальку терезів ми будемо класти «зло». Але нам потрібно його перемогти . На другу шальку ми складемо добрі справи, щоб переважити «зло».

7. Гра «Сонечко і хмарка».

У руках дітей на паличці «хмарка» та «сонечко».

Я перераховую доврі та погані справи. Школярі показують своє ставлення до них. Відповідно ховаються чи за хмарку чи за сонечко.

-         Нагодувати песика;

-         Зламати гілку;

-         Помити посуд;

-         Підмести в кімнаті;

-         Штовхнути друга;

-         Викинути папірці на дорозі

-         Допомогти бабусі.

8.Гра «Галявина доброти»

У вас на парті квітка. Ви називаєте добру справу яку ви зробили і виходите  на середину класу. Квітка в руках кожної дитини означає, що ви бажаєте робити тільки добро і не пускаєте зло в своє серце.

VІ. Підсумок уроку.

Дорогі діти, нехай ваші  маленькі серця завжди будуть відкриті лише для добра. Я впевнена, що сьогоднішній наш урок доброти переросте в щоденну потребу творити добро.

   Запам’ятай, моя дитино, з юних літ
  На все життя, щоб знала, як прожити.
  Людина для добра приходить в світ
   Й покликана завжди добро творити!

Рухливі ігри за творами В.О.Сухомлинського

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. Вона забезпечує потребу її у відпочинку,розвитку духовних і фізичних сил.

Гра дарує радість,задоволення,емоційне піднесення. Під час гри діти перевіряють свою силу, спритність,витривалість.

       В. Сухомлинський писав: «В грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості. Без гри немає і  не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості і любові до знань» [2, с. 95].

     Гра вимагає від дитини віддачі енергії, розуму,самостійності,уваги. В грі діти більше спілкуються, виявляють творчу активність.

       Таким чином, гра – вкрай необхідне явище в житті дитини, оскільки вона є проявом природної потреби в діяльності, у якій дитина пізнає і перетворює навколишню дійсність, світ речей, людей, саму себе, одночасно розвиваючи свої здібності.

                        Рухлива гра «Одягни рукавички»

                    (за твором  В.О.Сухомлинського  «Зелені рукавички»)

                                     Хід гри.

Клас поділяється на дві команди і стають у дві колони. Навпроти кожної команди на відстані 5-6 метрів покласти на кубик рукавички для кожного учасника. Гравці по черзі прибігають до кубика і вдягають рукавички.

Яка команда буде скоріше в рукавичках та і перемогла.

В.О. Сухомлинський «Зелені рукавички»

Сьогодні в  другому класі з’явилася нова учениця, Зоя. Вона маленька, синьоока, з білими кісками.

Зараз зима, лютує мороз. Зоя прийшла в зелених рукавичках. Поклала  їх  у коридорі, біля пальтечка.

Хлопчики  й дівчатка привітно зустріли Зою. Дали їй цікаву книгу з малюнками.

Після уроків Зоя не знайшла зелених рукавичок. Їй соромно було сказати своїм новим товаришам, що рукавички десь поділися. Невже їх хтось украв...

Верталася Зоя з школи мовчазна, задумлива. Поки додому дійшла, то й руки померзли. Мама спитала:

— Де ж рукавички, Зою?

— Ой, мамо,— сказала Зоя, — ішла я через міст , підійшла до глибокого яру... Скинула на хвилинку рукавички, а вітер підхопив їх та й поніс у яр...

— Яка ти необережна,— дорікнула мама. — Добре , що в тебе є ще три пари рукавичок: зелених, червоних, білих. Які ти надягнеш завтра?

— Зелені, мамо...

                   Рухлива гра «Телятка на лужку»

(за твором В.О.Сухомлинського «Велике і мале»)

Хід гри.

       Діти обирають лічилкою одну дитину, яка буде пастушком, всі інші діти – це телятка.

      З одного боку  майданчика провести лінію, це загін для для теляток. Дитина, що зображує пастушка, стоїть за лінією, а решта стає в шеренгу на протилежному боці майданчика залінією.решта території майданчика–пасовище.

       На слова вчителя:

Гей, телята не баріться,

На лужку мерщій пасіться,

Як покличе пастушок,

Залишайте свій лужок!

    Діти йдуть на галявину , нахиляються і немовби щипають траву, потім бігають по всьому майданчику.

Пастух, починає ловити дітей, якщо він зловить 2-3 дітей, його змінює інший.

 В.О Сухомлинський «Велике й мале»

У корови Лиски народилося телятко. Воно ще маленьке, але вже вибрикує. Припало до матері, напилося молока — захотілося йому погуляти.

Пішло подвір’ям, дивиться — сидить маленьке звірятко. Доторкнулось телятко писком до маленького звірятка, а на ньому пух м’якенький , ще м’якший, ніж материне вим’я.

Маленьке звірятко дивиться на величезного звіра — на теля, саме примружилось і сидить собі тихо-тихо.

—    Хто ти? — питає телятко.

— Я стара кролиця,— відповідає маленьке звірятко.

— Невже ти стара кролиця? — дивується телятко. — Отже, у тебе й дітки є.

— Є в мене маленькі дітки — кроленята. А ти хто?

— Я маленьке телятко,— відповідає телятко. — Я тільки що народилось.

— Невже ти тільки що народилось? — дивується стара кролиця. — Дивно: ще маленьке, а вже таке велике...

— А ти вже стара мати, а така маленька! — ще більше дивується телятко. — Невже все на світі таке дивне?

                        Рухлива гра «Знайди мішечок»

         (за твором В.О.Сухомлинського «Жменя пшениці»)

                                           Хід гри.

      Діти стоять з однієї сторони майданчика.

      Вчитель дає одній дитині мішечок з пшеницею. Всі діти разом  заплющують очі і  промовляють слова;

«Ти, мішечок візьми  

і далеко поклади,

ну а нам його, малятам,

треба буде розшукати».

      Одна дитина,ховає мішечок з пшеницею і повертається на місце.

    Всі ,промовляють:

   «Раз, два, три

    чотири,п’ять

   Треба його розшукати!»

     Діти розплющують очі і починають шукати мішечок. Хто перший знайшов, стає ведучим.

В.О. Сухомлинський «Жменя пшениці»

Старий хлібороб дід Карпо привіз до млина мішок пшениці.

Ось уже й черга його підійшла. Приніс дід Карпо мішок до коша, в який засипають зерно, розв’язав і став пересипати з долоні на долоню добірну пшеницю. 

В його очах сяяла радісна усмішка.

Тоді висипав зерно у кіш і аж зітхнув, немов розлучався з дорогим другом.

Коли пшениці в коші було вже мало, дід узяв жменю зерна й висипав собі в кишеню.

Дома скопав грядку, висіяв ту пшеницю з кишені й сказав зернятам:

— Живіть...

                       Рухлива гра«Коники стрибунці»

       (за твором В.О.Сухомлинського «Вогнегривий коник»)

                                     Хід гри.

Вчитель об’єднує дітей у дві підгрупи:

Всі промовляють:

     Біжить коник-стрибунець

     Через поле навпростець:

     Хто його погладить —

     Той буде сідлати,

     Хто з руки напоїть —

    Той хапає повід!

У кожної команди по одній конячці до якої прив’язаний шнурок.

«Візник запрягає конячку і біжить». За шнурок беруться по черзі учасники і оббігають круг.

                                 В.О. Сухомлинський «Вогнегривий коник»

Вирізав батько Юркові коника з дерева. Та такого гарячого, баского. Б’є копитами коник, ось-ось поскаче.

Поставив Юрко його на вікно й ліг спати. Коли це бачить: підняв коник голову, затремтіла вогняна грива. 

Зіскочив з вікна Вогнегривий і пострибав по долівці.

Прокинувся Юрко, а коник знов на вікні стоїть.

Підійшов хлопчик. Коник уже заспокоївся, тільки ноги тремтять та вогняна грива ще тепла.

   Рухлива гра«Нагодуй курчат»

(за твором В.О.Сухомлинського «Курчата»)

                            Хід гри.

Учасниками гри є дві команди. Навпроти кожної команди лежить круг. Це місце,де живуть курчатка. Завдання учасників команди нагодувати їх. Кожна дитина по черзі  одягає шапочку квочки та  несе корм для курчаток і кладе в круг. Хто скоріше це зробить у того й перемога.

                            В.О. Сухомлинський  «Курчата»

Сиділа Квочка на яйцях. Довго сиділа. Невесело їй було. Та ось яйця одно за другим стали лопатись. Зі шкаралупи висунулись малесенькі головки, вилізли курчатка. Вилізли та й пищать: «Пік... пік...»

«Кво, кво», — кличе їх за собою Квочка. Повела на подвір'я. Побігли за нею курчатка, мов жовті м'ячикик.

Здивовано дивляться курчата на всі боки й говорять:

—      Ой, який же великий світ!

—      Хіба це весь світ? — каже Квочка. — Он ще город є, а на городі просо, а за вгородом лопухи... А за лопухами пшеничне поле.

Вихователь. Тож пригадаймо, хто висидів курчаток?

—      Куди квочка водить курчаток?

—      Кого бракує в будиночку, щоб була повна родина?

Відповіді дітей.

Рухлива гра  «Родина»

                   (за твором В.О.Сухомлинського «Наказ дітям»)

                                        Хід гри.

Діти діляться на дві команди. Кожна одержує набір цеглинок із будівельного конструктора. По команді учасники несуть по одній цеглинці

і будують дім. Хто це зробить скоріше, той і переміг.

                       В.О.Сухомлинський «Наказ дітям»

«Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждань.

   Все, що тобі дають батько й мати, — це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька — твоє життя, працьовитість, любов до науки, повага до старших.

 Якщо люди вважають тебе недоброю людиною — це велике горе для твоєї матері й батька.

     По-справжньому любити їх — означає приносити в дім мир і спокій. Твоя сім'я — це не тільки батько й мати. Це й ви, діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй у батька й матері дозволу на те, що без них вам робити не можна, або ж не тактично.

      Справжня свобода сина й дочки — бути слухняними дітьми. Підкорення волі батьків — перша школа громадського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, то не зможеш стати стійким, мужнім громадянином, дисциплінованим трудівником, вірним батьком своїх дітей.

    Три нещастя є в людини: старість, смерть і лихі діти — говорить українська  народна мудрість. Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих.

    Бути хорошими дітьми — означає не допустити, щоб старість   батька  й матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій відчути найважчі душевні муки матері й батька. Їхня хвороба — твоє горе. їхні невдачі і неприємності на роботі — твоя біда.

    Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносить не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків!

                       

                     Рухлива гра «Прикрась сонечко»

(за твором В.О.Сухомлинського «Врятував сонечко»)

Хід гри.

Клас ділиться на дві команди.

Вчитель:

Сонечко прокинулось,

 Подякувало діткам,

 Полоскотало щічки,

Зігріло всіх на землі

Час, дітки, позмагатися!

Діти по черзі на кожен кружечок прикріплюють прищіпки. Чия  команда це зробить скоріше та і виграла.

           В.О.Сухомлинський «Врятував сонечко»

      Це було влітку. Цілий день пекло сонце, а потім насунулись чорні хмари.

 Пішов дощ. Під високою гіллястою шовковицею сидів Василько. Він не боявся зливи. Його захищало від неї густе листя.

 Під шовковицею було сухо. А поруч текли струмки. Василько побачив, як один струмок поволеньки почав заповнювати невеличку заглибинку.

 Утворювалось озерце. На середині цього озерця був маленький острівок. Води все прибувало й прибувало. Ось-ось затопить острівець, і раптом Василько побачив на острівці маленьке червоне сонечко.

 Воно бігало з одного краю острівця до другого. «Чому ж воно не летить,»-подумав Василько. Йому стало жаль сонечка. Острівець ставав усе менший. Ось він такий як п’ятачок.

 Ось він уже не більше копієчки. Сонечко сиділо непорушно. Василько побіг під дощ. І зразу ж змок до нитки. Та він устиг урятувати сонечко.

                               Рухлива гра «Куди поділася криниця?»

                           (за твором В.О. Сухомлинського «Велике відро»

                                                 Хід гри: 

Школярі разом промовляють.

 «Ой, піду я до криниці,

Наберу я там водиці.

Ой -лі, ой-лі-лі,

Наберу я там водиці.».

Діти утворюють два кола. По команді передають відеречко по колу і кожний кладе туди предмет. В якому колі відеречко скоріше наповниться у того і перемога.

                                В.О. Сухомлинський  «Велике відро»

До школи прийшло чотирнадцятеро діток поливати сіянці яблунь — шкілку. Особливо щедро їх треба поливати восени, коли земля стає суха від літньої спеки.

Учитель поставив біля шкілки чотирнадцять відер. Тринадцять маленьких, а чотирнадцяте — велике.

Діти швиденько розібрали маленькі відерця. Залишилось одне — велике. І один учень без відра зостався — маленький синьоокий Мишко. Він був повільний, задумливий.

— Що ж, Михайлику,— мовить учитель,— бери велике, носитимеш по піввідра.

Діти стали поливати яблуньки. Усі носять маленькими відерцями, а Михайлик — великим. І набирає не по піввідра, а повне.

Усім носити легко, а Мишкові важко.

А одна дівчинка й каже:

— Не треба гав ловити, Михайле. Скоріше було б маленьке відерце брати.

А хтось і засміявся.

Ось і закінчили поливати.

Учитель каже:

— Тепер ідіть у сад, нарвіть собі по повному відру яблук і несіть додому. Пригостите своїх рідних.

ЛЕГО-ілюстрація казок В.О.Сухомлинського

    Діапазон використання ЛЕГО з точки зору конструктивно-ігрового значення для дітей досить широкий.

   ЛЕГО - конструктор широко використовується на  бібліотечних уроках і вирішує наступні завдання: розвиває розумові процеси (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення і т.д.). Досить ефективним засобом активізації мислення служить конструювання за прочитаними творами. Дитина сстворює нові образи, спираючись на уявлення про об'єкт, по ходу задуму уточнює і удосконалює конструкцію, тим самим виявляючи творчість. Конструктивна діяльність вимагає відносно високої зосередженості уваги у дітей. Перш ніж приступити до створення конструкції, необхідний точний розрахунок, продуманість, певна послідовність і точність в роботі.

   Діти створюють  казку своїми руками.

 У процесі виконання конструкції у школярів розвивається вміння довести почату справу до кінця, контролювати свою діяльність і отримувати якісний результат, що є дуже важливим при навчанні в школі.

     Будівлі з ЛЕГО можна використовувати в іграх-театралізаціях, в яких вміст, ролі, ігрові дії обумовлені сюжетом і змістом того чи іншого літературного твору, казки і т. д., а також є елементом творчості. Часто  основою ігор-театралізацій є казки В.О.Сухомлинського. У дитини з'являється можливість створити власного зайчика або жабку і наділити свій персонаж тими якостями, якими він хоче. Діти починають створювати цікаві споруди і декорації, вкладаючи в них своє ставлення. Вони вибирають різні ЛЕГО-елементи для окремих частин тіла героїв, підкреслюючи тим самим їх індивідуальні якості. Ігри-театралізації, з створеними ЛЕГО-персонажами дуже подобаються дітям: сприяють розвитку мови, творчості і сприятливо впливають на емоційну сферу. За допомогою героїв казки, виконаних своїми руками, дитині легше розкрити свої індивідуальні особливості. На тлі розвитку сюжетно-рольової гри у дітей розвиваються творчі здібності, мовна активність, формується пізнавальний інтерес, що в цілому спрямоване на формування навчальної діяльності.

    Висловлюючи власні думки та ідеї, діти пізнають мистецтво спілкування, працювати в групах. Освітні рішення LEGO для школи сприяють розвитку здібностей учнів та вчать основам розповіді історій, умінню переказувати прочитане. Можна запропонувати переказувати казки В.О.Сухомлинського і побудувати історію. Якщо діти не звикли будувати разом, треба допомогти їм навчитися цьому – скласти план, хто буде будувати кожну частину. Щоб підтримати їх, треба запропонувати обрати книгу самим  і побудувати історію на основі ілюстрацій. Післятого як одна дитина закінчить будувати історію, інша вгадує, про щовона.

Звернемо  увагу на те, що ми можемо дивитися на одну і ту ж конструкцію, але мати різні думки. Після будівництва діти розігрують  історію, використовуючи набір.

Навіть самий маленький набір будівельних елементів відкриває дитині новий світ. Вона не споживає, а творить: створює предмети, світ і життя. Маніпулюючи з елементами ЛЕГО, дитина вчиться добра, творчості, радості.

Весною ми ходили до лісу. Зійшло сонце,подихнув легенький вітерець. Всі дерева в лісі заспівали. Кожне співало свою пісню. Береза співала ніжну пісню. Слухали цей спів. Хотілось підійти до білокорої і обійняти її.

     Дуб співав мужньо пісню. Коли ми слухали цей спів нам хотілося бути сильними,відважними.

      Верба, що схилилась над ставком, співала задумливу пісню. Прислухаючись до цього співу, ми думали, що прийде осінь, та й осиплеться листячко з дерев.

Горобина співала тривожну пісню. Від цього співу набігла думка про темну ніч і бурхливу грозу, від якої гнеться тонка горобина,шукаючи захисту. Ось які пісні ми почули в лісі.

В.О. Сухомлинський «Як зайчик грівся взимку проти місяця»

Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить,сніг проти Місяця повіває. Сів Зайчик під кущем, простяг лапки

просить:

- Місяцю любий,погрій мене своїм промінням, бо довго ще Сонечка чекати.

Жалко стало Місяцеві Зайчика, він і каже:

- Іди полем, я тобі світитиму дорогу, а ти прямуй до великого стогу соломи.

Пострибав Зайчик, зарився в стіг, виглядає, усміхається:

-  Спасибі, любий Місяцю, тепер твоє проміння тепле-тепле.

            В.О. Сухомлинський «Щоб метелик не наколовся»

Дівчинка Зоя гуляла в саду. Вона підійшла до акації. На акації гострі - прегострі колючки. Над акацією літає барвистий метелик.

-       Ой, як же йому не страшно літати!

-       Налетить на колючку – що ж тоді буде?

Підійшла Зоя до акації. Зламала одну колючку, другу, третю. Мама побачила і питає:

-       Що ти робиш,Зою? Навіщо колючки зламуєш?

-       Щоб метелик не наколовся,- відповіла Зоя.

Бібліотечна майстерня   «Закладка – загадка»

В рамках місячника шкільних бібліотек який проходив під гаслом «Шкільна бібліотека – центр творчого розвитку дитини» та до 100- річчя від дня народження В.О.Сухомлинського була проведена книжкова виставка «Мудра людина із щирим серцем». Вона  ознайомила із життям та творчістю   вченого – педагога, викликала інтерес до його книжок.

Після виставки усі бажаючі читали його казки та виконували завдання. На закладці потрібно було написати завдання для наступного читача і залишити її в книзі. Школярів зацікавило таке читання. Вони залюбки виконували ці завдання і залишали свої.

Робота в «Кімнаті казок» 

Діти Павлиської школи любили проводити час в «Кімнаті казок». Мене вразила ця ідея. Я, виходячи з можливостей своєї бібліотеки, створила казкові місця для читання. Для популяризації книги, зацікавлення школярів і різнопланово їх використовую. Це залучає моїх читачів до бібліотеки. Кожного разу, коли дитина сідає за такий стільчик, її чекає маса сюрпризів та цікавих завдань. Ось один із прикладів: діти обирають стільчики з тими героями, які їм найбільш до вподоби. Вони виготовляють в техніці оригамі вибраного героя. Шукають на полицях книжку, де про нього розповідається. Після того, як книга прочитана, школярі доповнюють вироби деталями, щоб він став схожим на героя з книжки.

Театральні зустрічі 

Залучаючи дитину до читання, бібліотека не тільки відкриває шляхи до важливих джерел інформації, але й робить значно важливішу справу – сприяє творчій самореалізації особистості. З цією метою в бібліотеці була проведено театральні зустрічі з читачами-учнями 1-4 класів. Інтерактивний захід із застосуванням елементів театралізації  «Зустріч з казкою В.О.Сухомлинського». Школярі вчилися інсценізувати казки великого педагога та своїми руками виготовляли пальчиковий театр.

                             Читацька скарбниця В.Сухомлинського

В Бобринецькому ліцеї №1 корпус 2 бібліотекар Надія Пудова закликала школярів переглянути інтерактивну виставку «Читацька скарбниця Сухомлинського». Перший розділ - книжкова виставка «Час читати Сухомлинського». Там учні познайомилися з його творами та обмінялися думками про побачене. 

Не залишилася поза увагою розкладка з витинанками за змістом казок Василя Олександровича. До кожного вирізування підібрана казка. Школярів зацікавила як витинанка так і твори автора. 

Третій розділ, «Казка оживає», привернув увагу кожного присутнього. Де кілька казок Сухомлинського «ожили» на  сторінці книги. До героїв можна було доторкнутися та розглянути з усіх сторін.

    А далі кожного чекала творча майстерня. Діти використовували штампи та створювали свою казку. Кожному герою придумували текст.

      І завершила виставку рухлива гра «Попади в ціль». Розставлені фігурки тварин з воротами для м’ячика закликали присутніх погратися. В яку фігурку попаде з таким героєм  книжку-саморобку і отримає.  Розігрувалися, звичайно, твори В.Сухомлинського.